П`ятниця, 24.05.2019, 09:17
Вітаю Вас, Гість

Чому зір псується?

На думку вчених, способи збереження зору не можуть грунтуватися лише на контролі над станом тканин очей. Все насправді набагато складніше. Фахівці кажуть, що «очі дивляться, а бачить мозок». Саме в ньому відбувається моделювання картинки, що фіксується очима і трансформованою в нервові імпульси сітківкою.
Виходить, що стан зору людини знаходиться в прямій залежності від здоров’я мозку, серцево-судинної і нервової системи. А порушення зору можуть бути спровоковані кисневим голодуванням, порушенням жирового обміну, атеросклерозом, цукровим діабетом, стресами. До того ж, тут можуть додаватися й порушення правил гігієни зору.

Отже, в чому полягають способи збереження нашого зору.

Поводимося правильно
• Працюючи за комп’ютером, дотримуйтесь періодичність, роблячи кожну годину перерву на 5-10 хвилин.
• Слідкуйте, щоб відстань між монітором і вашими очима не було менше 30-50 см. При цьому середина монітора повинна знаходитися трохи нижче рівня очей.
• Правильно встановлюйте освітлення свого робочого місця. Якщо освітлення штучне, наприклад, настільна лампа, то вона повинна мати плафон і розташовуватися ліворуч від вас. Краще, щоб її потужність дорівнювала 60-80 Ватт.
• Ті ж способи збереження зору відносяться і до читання. З дитинства ми знаємо про те, що читати в транспорті і лежачи в ліжку або на дивані – шкідливо.
• Дивіться телевізор сидячи, перебуваючи на відстані не менше 2 метрів від його екрану.
• У сонячні дні при виході на вулицю беріть з собою сонцезахисні окуляри, щоб уберегти очі від опіків.
• Косметику для очей вибирайте від перевірених та відомих виробників і тільки в магазинах. Ті ж правила стосуються і засобів для шкіри навколо очей.
• Якщо в око потрапила порошинка або пил, не тріть його, а промийте кип’яченою водою. Корисно також промивати очі розчином марганцівки. Він надає дезінфікуючу дію. Промивайте очі за допомогою піпетки або опустивши обличчя в будь-яку ємність з водою і відкривши очі.
• Моргайте, це корисно, особливо для тих, хто подовгу перебуває перед екраном або монітором. Завдяки морганню ми захищаємо наші очі від пересихання.

Очі хворіють через поганий догляд.
Бейтс пояснював короткозорість так: психічні, фізичні, зорові напруження, травми спричиняють постійне стискування косих м’язів (навпаки вони не розслаблюються), внаслідок чого око витягується вперед, і людина не може бачити те, що далеко. Людей із витягнутими вперед очима називають короткозорими. За теорією Бейтса, можна легко пояснити, чому в дітей псується зір. 4—6 уроків у школі, згодом кілька годин виконання домашнього завдання, «пресинг» батьків за можливі проблеми в навчанні, плюс кількагодинний перегляд телепередач та ігри на комп’ютері спричиняють фізичне й нервове перенапруження, що зумовлює перенапруження косих очних м’язів, з якого вони не можуть вийти. З часом батьки помічають, що дитина для того, аби роздивитися далекий предмет, починає мружитися. Лікарі в цьому випадку виписують мінусові окуляри.
Бейтс пропонує просту і природну схему відновлення зору в разі короткозорості. По-перше, або відмовитися повністю від окулярів, або хоча б замінити їх тимчасово на слабші (з меншим мінусом). По-друге, за допомогою простих вправ розслабити стиснуті косі м’язи і натренувати прямі м’язи, які в усіх короткозорих людей дуже розслаблені. Що ж до далекозорості, то Бейтс пояснює її так: з віком (до 40—45 років) унаслідок недостатніх тренувань ослаблюються косі м’язи ока, а до 45—50 прямі м’язи зашлаковуються, бо своїм очам людина зовсім не приділяє уваги. Про те, що серце потрібно тренувати за допомогою певних фізичних вправ, знають усі, що дихальні вправи розвивають легені — також відомо багатьом, про те, що кишківникта печінка потребують очищення, сьогодні знає навіть школяр, а ось про те, що для очей існують спеціальні методи догляду, ніхто й ніколи не говорить. Неувага до органу зору спричиняє те, що коли людині потрібно побачити щось близьке, її косим м’язам бракує сил, аби стиснутися, а прямі-зашлаковані, бо напружені і не можуть розслабитися. Але якщо людині одягнути плюсові окуляри, то її косі м’язи взагалі перестають працювати.
Тому Бейтс пропонує далекозорим відмовитися від окулярів або для початку замінити їх на слабші і за допомогою спеціальних вправ натренувати косі м’язи. Завдяки цьому око почне добре працювати, як «відлагоджений фотоапарат». Окуляри поліпшують видимість, але ще більше заважають косим м’язам у відновленні рухливості, навіть посилюють напруженість. У людини, яка носить мінусові окуляри, косі м’язи ніколи не розслабляться. У цьому немає потреби, бо окуляри й так наближають далекі предмети. Отже, початкові порушення стабілізуються, хвороба прогресує. Цьому сприяють і зовнішні чинники, зокрема додаткові нервово-психічні навантаження, внаслідок яких косі м’язи стискаються ще більше. Зір погіршується і лікарі виписують окуляри ще з більшим мінусом.

ДЛЯ ЗБЕРЕЖЕННЯ ЗОРУ ПОТРІБНО КОРИСНО ХАРЧУВАТИСЯ
Здоров’я наших очей, безумовно залежить і від того, які продукти ми вживаємо в їжу
- Дуже важливий для зору вітамін А, оскільки саме він бере участь в процесах сприйняття зору. Якщо вміст цього вітаміну в організмі недостатньо, людина погано пристосовується до слабкого освітлення і розрізняє жовтий і синій колір. Міститься вітамін А в моркві, листових овочах, помідорах, а також в риб’ячому жирі.
- Корисні для хорошого зору і вітаміни групи В. Вони впливають на сприйняття зорових відчуттів. Вони входять до складу горіхів, фруктів, зернових культур, печінки, нирок, риби.
- Завдяки вітаміну С підтримуються м’язи, які відповідають за рух очей, а також м’язи кришталика. Кращі джерела цього вітаміну – шипшина, цитрусові, помідори, цибуля, яблука, шпинат.
- Для збереження зору корисні також такі мікроелементи, як калій, який міститься в бананах, меді, рослинному маслі, печеній картоплі, а також цинк, що входить до складу печінки, морепродуктів, грибів, м’яса.
- Серед ягід найбільш корисні чорниця й чорна смородина, а з напоїв – зелений чай.
Ці продукти для вживання особливо потрібні взимку коли недостатньо вітамінів

Технології збереження зору
Основним фактором благополуччя людини є здоров’я як абсолютна та фундаментальна цінність буття. Сучасні реалії роблять нагальною потребу в зміні ставлення людей до власного здоров’я та впровадження оздоровчої ідеології.
У цілісній системі виховних цінностей визначальними мають бути: орієнтація на повноцінне життя і здоров’я; орієнтація на фізичне, психологічне, духовне та соціальне вдосконалення; орієнтація на життєву мету, що полягає у прагненні бути здоровим; свідоме визначення власного життєвого шляху та наближення до ідеалу. Перед педагогами постає потреба переосмислити стратегії взаємодії з дітьми. Слід зосередити увагу на здоровому способі життя як системотворчому факторі людського існування.
Піклування про здоров’я дитини, визнання його найбільшою цінністю передбачає впровадження в освітню систему гуманізації, яка стає одним зі стратегічних принципів організації навчально-виховного процесу.
Від цього залежить, якою буде особистість, з якими ціннісними орієнтаціями вона житиме.
Гуманістична спрямованість навчального процесу ґрунтується на повазі до дитини, вірі в її потенціал, відсутності надмірної критики, об’єктивно-оптимістичному аналізі, переконаності в унікальності кожної дитини, прийнятті її такою, якою вона є. Другим стратегічним принципом сучасної системи освіти є оздоровча спрямованість навчально-виховного процесу, що є похідною від принципу гуманізації й обумовлюється потребами сьогодення: здоров’я дитини є базою особистісного зростання.
Хвороба — медичний показник, а здоров’я — міра реалізації генетичного потенціалу. У процесі виховання в родині, в дитячому садку та школі здоров’я або формується та розвивається, або втрачається.
Здоров’я дітей — спільна проблема медиків, педагогів і батьків. Вирішення цієї проблеми залежить від використання в навчально-виховному закладі здоров’язбережувальних технологій — це всі технології, використання яких покращує здоров’я дитини. Реалізація принципу оздоровчої спрямованості передбачає створення здоров’язбережувального середовища, в якому дитині приємно і безпечно перебувати, що стимулює її розвиток, забезпечує комфортні умови для формування здоров’я та є оптимальним для її зростання. Здоров’язбережувальний освітній простір передбачає створення у навчально-виховному процесі атмосфери комфортного особистісного зростання, розвитку та ефективної самореалізації кожної дитини, забезпечення адекватних віковим особливостям психолого-педагогічних та оздоровчо- профілактичних умов для формування і зміцнення всіх компонентів здоров’я.
Ефективність створення здоров’язбережувального середовища залежить від багатьох факторів, які суттєво впливають на діяльність педагогічного колективу. Насамперед організація навчально-виховного процесу має ґрунтуватися на основній закономірності його побудови — нерозривному зв’язку й тісній взаємозалежності між основними педагогічними категоріями: корекційним навчанням, вихованням, розвитком і збереженням здоров’я. Створення оптимальних можливостей для реалізації власного потенціалу кожної дитини є одним із вагомих кроків до створення здоров’язбережувального середовища. Педагоги підтримують сприятливі умови для ефективності корекційного навчання, виховання та розвитку дитини, допомагаючи їй реалізувати власний потенціал.
Фізичне здоров’я — це морфологічні та функціональні резерви, що забезпечують адаптаційні реакції. Процес розвитку фізичного здоров’я передбачає вдосконалення саморегуляції організму, гармонійну взаємодію фізіологічних процесів, максимальну адаптацію до навколишнього середовища. Психічне здоров’я — стан загального психологічного комфорту й адекватна поведінка особистості. Психічне здоров’я включає високий рівень свідомості, розвитку мислення, великі внутрішні та моральні сили, що спонукають особистість до творчої діяльності. Духовне здоров’я — комплекс потреб, мотиваційної та інформативної сфери життя, основу якого визначає система цінностей, установок і мотивів поведінки індивіда в суспільстві.
Соціальне здоров’я — це оптимальні, адекватні умови соціального середовища, що перешкоджають виникненню соціально обумовлених захворювань, дезадаптації, це гармонійний розвиток особистості в соціальній структурі суспільства. Виявляється він в адекватній оцінці свого «Я», самовдосконаленні в оптимальних соціальних умовах мікро та макросередовища (родини, навчального закладу, соціальної групи тощо). Здоров’язбереження — це взаємозв’язок і взаємодія всіх факторів освітнього середовища, орієнтованих на збереження й активне формування здоров’я, а також навчання здорового способу життя на всіх етапах розвитку дитини.
Серед здоров’язбережувальних технологій, використовуваних у роботі з дітьми з вадами зору, виділяють: фітбол, пальчикову, дихальну, звукову гімнастику, психогімнастику, мімічні етюди, оздоровчі хвилинки, гімнастику пробудження, ритміку, логоритміку, корекційні доріжки із зоровими орієнтирами, офтальмотренаж, окоаеробіку, гімнастику для очей, масаж для очей, гімнастику для очних яблук, соляризацію очей, пальмінг, точковий масаж, горіховий масаж (для кистей рук), заняття у сухому басейні, пальчикові ігри, зорово-мовні вправи, ігри на розвиток емпатії тощо.