Четвер, 19.10.2017, 17:30
Вітаю Вас, Гість

Цілі і задачі роботи психологічної служби ДНЗ на 2016 – 2017 навчальний рік


Основною метою діяльності психологічної служби є:
- психологічне забезпечення та підвищення ефективності педагогічного процесу;
- захист психічного здоров’я і соціального благополуччя усіх його учасників: вихованців, учнів, педагогічних працівників.
Психологічна служба у своїй діяльності керується Конституцією України, Законами України «Про освіту», «Про загальну середню освіту», «Про професійно-технічну освіту», «Про вищу освіту», «Про позашкільну освіту», «Про дошкільну освіту», іншими нормативно-правовими актами та положеннями.
Згідно з основною метою психологічної служби освіти та особливостями школи метою психологічної служби є здійснення психологічного супроводу процесу розвитку, навчання і виховання дітей та методичної роботи в ДНЗ. Для її здійснення психологічна служба ДНЗ ставить перед собою такі цілі і задачі:

І. РОБОТА З ДІТЬМИ ДОШКІЛЬНОГО ВІКУ.
- визначення психологічної готовності дітей до навчання в школі (діагностика і методичне забезпечення корекційно-розвивальної роботи з дітьми, які виявились непідготовленими до шкільного життя);
- робота з обдарованими дітьми та дітьми з творчими здібностями (психодіагностика дітей з високим інтелектуальним потенціалом; виявлення обдарованих і талановитих дітей; індивідуальні психологічні консультації для таких дітей і їх батьків; групова робота по розвитку комунікативних навичок, креативності);
- проведення можливих типів завдань з розвитку комунікативних навичок дітей старшого дошкільного віку;
- впровадження програм з розвитку та корекції емоційного світу дитини, створення позитивної емоційної атмосфери у групі;
- проведення ігротерапії з полегшення адаптації дітей раннього віку.

ІІ. У РОБОТІ З ДІТЬМИ СПЕЦІАЛЬНИХ ГРУП
Мета: встановлення причин порушень в емоційно-пізнавальній сфері та накреслення шляхів конкретної допомоги.
Задачі:
а) визначити рівень інтелектуальних здібностей;
б) визначити рівень пам’яті;
в) визначення особливостей уваги та працездатності в умовах дошкільного закладу;
г) визначити стосунки у сім’ї;
д) визначити рівень самооцінки та вимагань особистості.

ІІІ. У РОБОТІ З ПЕДАГОГІЧНИМИ ПРАЦІВНИКАМИ ДОШКІЛЬНОГО НАВЧАЛЬНОГО ЗАКЛАДУ
Ціль: допомогти членам педагогічного колективу оволодіти компетентнісним підходом до освітньо -виховного процесу в ДНЗ, допомогти педагогам в організації освітньо - виховної, розвивальної роботи, психологічна підтримка вихователів, інших працівників ДНЗ.

Задачі:
1.Вести просвітницьку роботу з метою підвищення рівня знань педагогів в галузі психології.
2.Вести консультативну роботу з метою психологічної підтримки вихователя.
3.Надати рекомендації щодо роботи із організації дитячого колективу, роботи з окремими дітьми за даними психологічної діагностики.
4.Надати рекомендації вихователям щодо удосконалення та оптимізації НРД.
5.Допомагати у формуванні ключових компетентностей педагога.

ІV. У роботі з батьками
Ціль: надання допомоги при виникненні проблем у розвитку, навчанні, вихованні та соціальної адаптації дітей.
Задачі:
1.Провести психолого-педагогічні практикуми для батьків з проблемних питань.
2.Вести консультативну роботу.
3.Виступи на батьківських зборах.
4.Постійно поповнювати групові батьківські куточки матеріалами з рубрики «Психологічна допомога».
5.Створити скриньку «Запитували – відповідаємо» з метою заочного спілкування з батьками та профілактики порушень соціальної адаптації.

V. ПІДВИЩЕННЯ ВЛАСНОЇ КВАЛІФІКАЦІЇ, МЕТОДИЧНА РОБОТА
Ціль: удосконалення професійних навичок як спеціаліста у галузі психології.
Задачі:
1.Тема самоосвіти: «Ситуація успіху як засіб оптимальної соціалізації особистості»
2. Оволодівати новими діагностичними методиками та методами психологічної корекції.
3. Приймати участь у роботі міських і обласних семінарах, конференціях, тренінгах, практикумах практичних психологів.
4. Вести документацію практичного психолога закладу освіти.
5. Стимулювання підвищення рівня обізнаності педагогів та батьків з метою результативного психологічного супроводу.
6.Опрацювання інноваційних інтерактивних форм роботи з всіма учасниками освітньо-виховного процесу.
7. Спрямування роботи на використання ефективних методів роботи з дітьми по реалізації творчих здібностей та внутрішнього потенціалу.

 

Як відпустити малюка в дитячий садок

(Поради для мам малюків - «новобранців»)

Скоро дитячі садки поповняться – «новобранцями». Буде пролито немало сліз – як дитячих, так і батьківських. Наскільки швидко вони висохнуть, багато в чому залежить від поведінки мам і тат. Отож проаналізуємо типові помилки батьків під час адаптації дитини в дитячому садку.

В рожевих фарбах

«І весело тобі там буде, і цікаво. А яка хороша і добра вихователька тебе там чекає!» - ось так часто розповідають батьки про дитячі садки в своїх розповідях. Дитина налаштовується на казку, а дитсадкові дійсність дуже далека від неї. Тому, щоб не долучати до переживань від розлуки з мамою ще і розчарування, старайтеся в своїх розповідях уникати оціночних описів: «весело», «Добре» та ін. А буде ще краще, якщо ви покажете дитсадків побут в грі: віддайте мишку, зайчика і котика в дитячий садок, а вихователем призначте ляльку Машу. Обіграйте різноманітні ситуації: що робити, коли хочеться в туалет, попити води та т.п.

Мама-нінзя

Нінзі відомі своєю майстерністю раптово з’являтися і зникати. Багато мам керуються принципом «довгі проводи – зайві сльози», часто ведуть себе краще японських суперменів: знайшовши хвилинку, коли дитина переключила увагу на щось своє, вони розчиняються в невідомому напрямку. Начебто вони керуються добрими намірами. Але, стараючись зменшити стрес при розлученні, вони його ще більше посилюють. У дитини таким чином формується страх, що мама її може кинути в будь-який час. А фундамент недовіри не тільки до неї, а і до всього світу. Тому придумайте краще якийсь прощальний ритуал, котрий буде повторюватися щодня. Тільки не розтягуйте прощання, інакше дитина перетворить це в шоу одного актора.

Гойдалки

Один із головних ворогів звикання до дитячого садка – відсутність системності. Перш за все страждають ті мами, котрі, віддавши дитину до дитячого садка, не виходять на роботу. Один день в них є настрій вести його в дитячий садок, іншого разу їм хочеться більше поспати і т.п. На гойдалках «сьогодні йдемо, а завтра не йдемо» адаптація розтягується надовго,, бо дитина навчиться сама розгойдувати гойдалку.

Мамині сльози

Діти - надзвичайно чутливі радари. Вони миттєво сканують наш настрій, стан.

 Якщо дитина буде відчувати, що мама сильно тривожиться чи боїться, вона також буде відчувати тривогу чи страх. Зняти бурю в  вашій душі допоможе така психологічна вправа: випишіть в стовпчик всі свої переживання, пов’язані з дитячим садком. Пишіть, не задумуючись, на автоматі. Напроти цього стовпчика перепишіть свої негативні переживання в позитивному ключі. Наприклад, було «в садочку мою дитину будуть ображати», стало «в садочку в моєї дитини буде багато друзів». Якщо ви турбуєтесь про безпеку малюка, не відвертайтеся від цього страху, подумайте, що ви можете зробити, щоб зменшити ризики. Наприклад, пройдіться по дитячому майданчику, подивіться, чи не стирчать там іржаві цвяхи з дощок, провірте стан гойдалок і т.п. В ігровій кімнаті «проскануйте» іграшки – чи не мають вони дрібних частинок. Взагалі, спробуйте підключити почуття гумору: воно завжди понижує градус тривожності, і тоді жарт «Адаптація проходить успішно: мама не плаче під дверима» буде про вас.

 Розтягування задоволення

Деякі мами, котрим ще не потрібно виходити на роботу, віддають дитину в дитячий садок з таким наміром «Повожу його кілька місяців до обіду, а на денний сон буду забирати». Так ось, ці кілька місяців можуть розтягнутися надовго тому, що примусити потім дитину залишатися в дитячому садку на цілий день буде ой як нелегко. Звичайно, не потрібно доходити до крайнощів і «кидати» її відразу на цілий день. Приведіть перший день на прогулянку, на другий день залиште вже в груповій кімнаті, а на третій день нехай пообідає разом зі всіма, а там вже і до денного сну недалеко. Весь процес звикання займе тиждень. Не більше. Не розтягуйте задоволення, якщо хочете, щоб дитина ходила в дитячий садок по-справжньому.

Неправильні розмови

 У дорослих є погана звичка – обговорювати дітей в їх присутності так, начебто їх поряд немає. Малюки при цьому роблять вигляд, начебто вони повністю захоплені грою і нічого не чують, але майже все намотують на вус. Тому, якщо ви подрузі чи бабусі будете розповідати, як боїтесь дитину віддавати в дитячий садок і як турбуєтеся з цієї причини, гарантовано боятися його буде і сама дитина.

Небезпечна іграшка

Часто можна зустріти пораду давати з собою дитині в дитячий садок улюблену іграшку як нагадування про домівку і заспокійливий метод. Насправді, вручаючи улюблену іграшку, ми підсовуємо дитині свинку, або робимо ведмежу послугу. Діти і так частенько не люблять ділитися своїми речами. Тому, що якщо мова йде про улюблену іграшку, то дитина переживе великий стрес, якщо діти в садочку почнуть її відбирати. І це може стати причиною, що на наступний день вона категорично відмовиться йти в дитячий садок. Тому давайте з собою іграшки тільки тоді, коли абсолютно впевнені, що подібних наслідків не буде.

КУТОЧОК ДУХОВНОСТІ

ПРОЩАЛЬНИЙ ЛИСТ

Знаменитий колумбійський письменник Габріель Гарсіа Маркес, тяжкохворий на рак лімфатичних залоз, звернувся до читачів із прощальним листом.

Якби Господь Бог на секунду забув про те, що я ганчір’яна лялька, і подарував мені ще трохи життя, може, я й не сказав би всього, що думаю; я б більше думав про те, що кажу. Я б цінував речі не за їхньою вартістю, а за їхньою значущістю. Я спав би менше, мріяв би більше, усвідомлюючи, що кожна хвилина із заплющеними очима – це втрата шістдесяти секунд світла. Я ходив би, коли інші від цього утримуються, я прокидався б, коли інші сплять, я слухав би, коли інші говорять. А як би я насолоджувався шоколадним морозивом!

Якби Господь дав мені ще трохи життя, я б одягався просто, прокидався б з першими променями сонця, оголюючи не тільки тіло, а й душу. Боже мій, якби в мене було серце, я закував би свою ненависть у лід і чекав би, коли з’явиться сонце. Я малював би при зірках, як Ван Гог, мріяв би про поему Бенедетті, і пісня Серра була б моєю місячною серенадою. Я обмивав би троянди своїми слізьми, щоб відчути біль від їхніх шипів і червоний поцілунок їхніх пелюсток.

Боже мій, якби в мене було ще трохи життя…Я не пропустив би й дня, щоб не сказати коханим людям, що я їх люблю. Я переконував би кожну жінку й кожного чоловіка, що вони дорогі для мене, я б жив у любові й з любов’ю.

Я довів би людям, як вони помиляються, думаючи, що вони старіють, то перестають закохуватися! Дитині я дав би крила і сам навчив би її літати. Літніх я б навчив тому, що смерть приходить не від старості, а від забуття.

Скільки б я навчився у вас, о люди…

Я довідався, що кожен хоче жити на вершині гори, не здогадуючись, що справжнє щастя очікує на нього на спуску.

Я зрозумів, що, коли немовля вперше стискає батьків палець у своєму малесенькому кулачку, воно хапає його назавжди.

Я зрозумів, що людина має право глянути на іншу зверху вниз, лише коли повинна допомогти тій звестися на ноги.

Габріель Гарсіа Маркес

 

ВІРА В ДИВО

Хлопчик дуже любив читати добрі й розумні казки і вірив усьому написаному. Тому він шукав дива і в житті, але не міг знайти нічого такого, що було б схоже на його улюблені казки. Відчуваючи розчарування від цього, він запитав у мами, чи правильно те, що він вірить у дива? А може, дива в житті не буває?

- Дорогий мій, з любов’ю відповіла йому мама, - якщо ти старатимешся вирости добрим, то всі казки у твоєму житті збудуться. Запам’ятай, що дива не шукають – до добрих людей воно приходить саме.

«Хто робить добро, той від Бога; а хто робить зло – не бачив Бога» (З Ін.11).

 

ПСИХОЛОГ РАДИТЬ

1. Соціальна адаптація

2. Стратегії розв'язання конфліктів

3. Дитячі примхи

 4. Заборонені слова

5. Причини шкільної неуспішності

6. Звідки беруться неслухняні діти

7. Батьки часто провокують ...