Четвер, 14.12.2017, 05:20
Вітаю Вас, Гість

Основні етапи розвитку мовлення дитини

Кожна дитина, яка приходить у цей світ, унікальна і неповторна. Кожна є маленькою особистістю зі своїм характером, своїм світобаченням, своїми радощами і печалями. І найважливіше завдання дорослого – не лише оточити дитину любов’ю та ласкою, а й зрозуміти дитячу душу, допомогти попередити або подолати труднощі, які можуть спіткати її на життєвому шляху.
Кожна дитина – це великий трудівник. І головна її праця – пізнання світу. За короткий час дошкільного дитинства вона з безпорадного малюка, який повністю залежить від дорослого, формується у маленьку людину, достатньо фізично розвинену, котра багато знає і багато чого вміє. Вона не лише оволодіває навичками самообслуговування, а й, за необхідності, може допомогти дорослим. З маленького немовляти дитина перетворюється на повноцінного співрозмовника, що не лише підтримує розмову, а й висловлює власні думки, роздуми, переживання, захоплення.
Надзвичайно швидкі темпи, якими дитина опановує мову, здавна вражають як батьків, так і вчених, котрі вивчають проблеми дитячого розвитку.
Процес оволодіння дитиною мовленням надзвичайно цікавий і своєрідний. Новонароджений не володіє жодним словом, не може вимовити жодної фрази. Але вже в 4 роки дитина вільно спілкується з дорослими на близькі для неї теми. І опановує вона мову самостійно, спонтанно, без спеціальної допомоги, що призводить до бурхливого розвитку у засвоєнні рідної мови.
Виявляється, що рушійні сили цього процесу приховані у самій природі людини – потребі у спілкуванні. А мова є найзручнішим та універсальним засобом для цього.
Як же відбувається формування мовлення дитини?

 

Етапи мовленнєвого розвитку дитини 

Вік

Характеристика мовленнєвого розвитку

Можливі порушення та їхні наслідки

Перші тижні життя

Крик, що сигналізує про голод, біль тощо. У перервах між годуваннями дитина спить. Дитина нормально ссе груди (соску). Фізичний розвиток проходить нормально

Постійний нав’язливий крик із заклинанням, що супроводжується порушенням режиму сну, може бути ознакою органічного ураження центральної нервової системи.

Такі порушення у годуванні дитини як: не бере груди, не може смоктати, захлинається, молоко виливається через ніс – можуть свідчити про органічне ураження нервової системи (слід негайно звернутися до педіатра та невропатолога)

Кінець 1- початок 2 місяця

Зосередження на мовленні дорослого (дитина затихає, уважно слухає, часто  усміхається)

2-3 місяці

Пошук обличчя того, хто розмовляє

3 місяці

Аґукання

5-6 місяців

Лепет

Відсутність або швидке затухання лепету, відсутність мовлення в цілому свідчать про порушення слуху, інтелекту чи про органічне ураження головного мозку

= 1 рік

Дитина вимовляє до 10 слів

1 рік 8 місяців - 2 роки

У мовленні дитини до 40 слів, з’являються перші речення з двох слів

2 роки

Дитина розуміє значення однини та множини іменників, значення слів зі значенням зменшеності-пестливості

3 роки

Дитина утворює нові слова за допомогою словотвору, з’являються багатослівні речення (3 і більше слів)

4 роки

Засвоюємо всі відмінкові та родові закінчення іменників і прикметників ( крім найбільш складних нетипових випадків), дитина може контролювати граматичні помилки в мовленні інших людей. Дитина знає і називає основні кольори та основні збірні поняття

5 років

У дитини повністю сформована звуковимова (правильно вимовляє всі звуки, називає та повторює слова різної складової структури)

Порушення звуковимови після досягнення дитиною 5 років є патологічними (слід якомога швидше звернутися до логопеда)

 

Як відбувається формування мовлення у дитини?

Дитина від народження до 1 року
Новонароджене маля звертається до дорослих лише за допомогою крику, який виражає його потребу в їжі, сигналізує про біль тощо.
Уже в 1-1,5 місяці у дитини з’являється потреба в емоційному спілкуванні з дорослими: коли малюк бачить перед собою обличчя мами, він затихає, усміхається.
Наприкінці 1 – на початку 2 місяця дитина починає зосереджуватися на звуках голосу дорослого. Навіть шепіт викликає у неї стійкіше зосередження, ніж значно сильніший немовленнєвий звук.
У період з 2 по 3 місяць у дитини виникає потреба бачити перед собою обличчя того, хто розмовляє: вона повертає голівку, немовби шукаючи того, хто говорить у цей час. Якраз у цей період (приблизно у 3 місяці) у дитини з’являється агукання. У ньому виражається потреба дитини самій подавати голосові сигнали. Агукання не є свідомим процесом. Звуки, які ми чуємо, є випадковими, вони виникають, як правило, під час хаотичного ворушіння язичком. Однак цей етап є обов’язковим для нормального оволодіння мовленням.
Звукові тренування дитини у період агукання не проходять даремно: її органи артикуляції (язик, губи, м’яке піднебіння, щелепи) добре підготовлюються до нового складнішого етапу – лепету.
Між 4 і 6 місяцями дитина починає лепетати.
Лепет відрізняється від агукання тим, що звуки з яких він складається, стабільніші, чіткіші і відображають звуковий склад рідної мови. Дитина поєднує приголосні звуки з голосними, вимовляючи при цьому цілі низки складів.
За допомогою лепету дитина намагається спілкуватися з дорослими, відповідаючи таким чином на звернене до неї мовлення. Потреба дитини чути мовлення настільки сильна, що у моменти, коли дорослого немає поряд, вона починає лепетати сама до себе.
Під час таких вправ тренуються м’язи артикуляційних органів, їхні рухи стають чіткішими і точнішими, розвивається мовленнєвий слух. Усе це забезпечує відповідну підготовку до формування самостійного мовлення дитини.
Повна відсутність лепету до 7 місяців або його швидке затухання протягом 1-2 місяців з моменту виникнення – надзвичайно тривожний показник, що може свідчити про порушення слуху, інтелекту чи органічне ураження мозкових центрів, які відповідають за формування мовлення.

Уже з 8-9 місяців малюк може повторювати за дорослим окремі склади і навіть невеликі слова, прості за звуковим оформленням, хоча вимовні можливості дитини цього віку вкрай обмежені. Тому не слід вимагати від неї чіткої вимови, достатнім є відтворення ритмічного складу слова, деяких звуків, що є в ньому, інтонації. Зазвичай найлегшими для дітей є голосні звуки (а, о, у, і, е) і ті приголосні, артикуляцію яких можна сприймати зором. Передусім, це губно-губні звуки:м, б, п. Ось чому серед перших лепет них слів з’являються слова «мама», «папа», «баба», «бу" тощо.
Приблизно з 10 місяців у дитини починає формуватися специфічний мовленнєвий (фонематичний) слух, який зумовлює засвоєння звукового складу слів та їхніх значень. Відтак не слід оцінювати стан розвитку мовлення дитини лише за кількістю слів, які вона вимовляє. Для розвитку мовлення й, особливо, мислення у цей період не менш важливим є те, як дитина розуміє мовлення оточуючих , чи може вона показати названу вами знайому іграшку, чи інший предмет, впізнавати членів сім’ї. Для стимулювання процесів розуміння мовлення слід використовувати дитячі забавлянки, якими так багатий український фольклор: «Сорока-ворона», «Кую-кую чобіток», «Тосі-тосі», «Ладу-ладусі» тощо.
За нормативними показниками в 1 рік дитина має говорити до 10 слів, які вона чітко співвідносить з певними предметами чи явищами, розуміти назви добре знайомих предметів, явищ, виконувати відповідні дії до дитячих забавлянок.

Дитина від 1 до 2 років
Розвиток мовлення у період від 1року до 1 року 8 місяців відбувається нерівномірно. Кількість слів, які вимовляє дитина, збільшується досить повільно. У середньому в цьому віці дитина говорить до 40 слів. За своїм складом це переважно іменники, що позначають членів сім’ї, знайомі предмети побуту, іграшки, частини обличчя (очі, носик, вушка) та тіла (руки, ноги, голова) , деяких домашніх тварин, продукти харчування, прості дії. У звуковому відношенні ці слова далеко не завжди відповідають мовним нормам. Як правило, діти спрощують звукову структуру слова, замінюють назву предмета на звуконаслідування: «му» - корова, «ава» - собака, «бух» - упав, «бі-бі» - машина, їхати, «ляля» - іграшка, лялька, дитина тощо. Це цілком закономірне явище, адже вимовні можливості дитини у цей період залишаються обмеженими. Діти дуже схильні до наслідування, тому, розмовляючи з ними, важливо, щоб доросліне спотворювали вимову звуків – так зване сюсюкання, оскільки це провокує неправильне формування уявлень дитини про звуки рідної мови.
З 1 року 8 місяців до 2 років у розвитку мовлення дитини відбуваються значні зміни. Саме в цей час завершується формування мовленнєвого (фонематичного) слуху. Це свідчить про те, що дитина може розрізняти на слух усі звуки рідної мови, а також усі слова, у тому числі й дуже близькі за звучанням (наприклад, мишка-миска, малина-Марина тощо). Саме на основі такого розрізнення стає можливим швидке і точне запам’ятовування слів та їх значень. Ця зміна одразу позначається на збільшенні словникового запасу дитини.
Вже у 2 роки здорова дитина вимовляє близько 100 слів, тобто приріст за 4 місяці майже удвічі більший, ніж за попередні місяці.
Діти цього віку вживають більше дієслів, а тому цілком закономірно, що в цей період з’являються і перші речення, які складаються з 2-ох слів: іменник + дієслово. Вони нагадують поєднання двох «дитячих» слів («Адя ам-ам» - Надя хоче їсти). Це перший крок дитини до засвоєння граматики рідної мови. Тому поява цих речень є суттєвим показником нормального мовленнєвого розвитку дитини.

Дитина від 2 до 3 років
З 2 років починається період активного формування власного мовлення дитини. Звукове оформлення слова залишається недосконалим (діти не можуть правильно вимовляти окремі складні звуки – р, ж, ч тощо), але словниковий запас з кожним місяцем суттєво поповнюється. У мовленні з’являються досить складні частини мови: прикметники, прислівники, займенники,прийменники.
Приблизно з 2 років 6 місяців у мовленні дітей з’являються речення з трьох і більше слів. Спочатку у них простежується багато помилок граматичного оформлення слів. Однак поступово кількість їх зменшується, що пов’язано із засвоєнням дитиною граматичної будови рідної мови. Мовлення дитини у цей період має ситуативний характер, тобто тісно пов’язане із ситуаціями, у яких перебуває малюк. А відтак його мовлення має вигляд діалогу: запитання – відповідь. У цьому діалогові вдосконалюються навички самостійного мовлення, уточнюються знання про довкілля. Не позбавляйте свою дитину можливості спілкуватися з вами, навіть якщо вам здається, що її запитання мають нав’язливий характер. Ця потреба цілком закономірна і її гальмування завдає багато шкоди розвиткові дитини в цілому.
У 3 роки мовлення здорової дитини є достатньо розгорнутим: вона вільно спілкується з дорослими, активно ставить запитання сама та відповідає на запитання інших людей, може розповісти з допомогою дорослого знайому казочку чи віршик. Малюки цього віку добре помічають помилки у мовленні інших дітей чи навіть у мовленні дорослих. Корисно створювати такі ситуації контролю штучно. Попросіть дитину прослухати зумисно неправильно сказане слово чи речення, оцінити його та виправити помилку. Такі вправи вчать дітей орієнтуватися на всі елементи мови: звук, слово, граматичне оформлення речень тощо.
Навіть коли дитина ще не вимовляє правильно деякі звуки (а для такого віку це природно), у неї мають формуватися правильні уявлення про мовну норму, про те, як повинно звучати те чи інше слово, як потрібно правильно будувати речення і правильно вживати різні граматичні форми слів.

Дитина від 3 до 5 років
Мовлення дітей у цей віковий період розвивається дуже стрімко, воно відшліфовується і вдосконалюється. Поступово діти оволодівають правильною звуковимовою.
У 4-5 років за нормативними показниками дитина має правильно вимовляти всі звуки рідної мови та вміти самостійно сказати чи повторити слова зі складною (4-5 складів) і слова зі збігом приголосних.
У словнику дітей з’являються слова, що позначають збірні та абстрактні поняття. Так, у 4 роки дитина має знати назви основних кольорів (червоний, синій, зелений, чорний, білий, жовтий, коричневий), найбільш уживані збірні поняття (овочі, фрукти, меблі, посуд, іграшки тощо.
У 5 років дитина добре знає і користується у власному мовленні словами, що позначають абстрактні поняття: любов, добро, сміливість тощо.
Діти цього віку добре розуміють антонімію (день-ніч, твердий-м’який) та синонімію (морозний це те саме, що й холодний, балакати – це те саме,що й говорити).
З’являються монологічні форми мовлення. Дитина може переказати щойно прослухане оповідання, скласти невеличку розповідь за малюнком та попередньо обговореним планом.
У цей період здорова дитина цілком готова до оволодіння грамотою. Доведено, що більшість дітей цього віку можуть оволодіти звуковим аналізом слова, вивчити букви, навчитися зливати звуки у склади.
Порушення звуковимови у дітей, яким виповнилося 5 років, вважаються патологічними й у більшості випадків виправити їх можна лише за допомогою логопеда. Невиправлені недоліки можуть закріпитися і залишитися у дитини на все життя. Вони не лише ускладнять спілкування дитини, а й негативно вплинутьна засвоєння нею читання та письма.

Дитина від 5 до 6 років
У цей віковий період мовлення дитини вже повністю сформоване. Її словниковий запас багатий на слова, що належать до різних частин мови. Діти можуть пояснити значення слів (у тому числі й абстрактних). Їхнє мовлення розгорнуте, переважають поширені речення. Дитина вільно може розповісти про події свого життя («Як ми відпочивали влітку», «Що я робив учора»), переказати оповідання чи казку, придумати продовження до них. Не викликає труднощів опис предмета чи явища (наприклад, пори року).
У цей період закладаються підвалини писемного мовлення, а також оволодіння дитиною звуковим аналізом слів. Багато дітей вже вміють читати та викладати з розрізної азбуки слова і навіть цілі речення, які не потребують застосування орфографічних правил.
Ось так у цілому відбувається розвиток мовлення дитини протягом дошкільного віку.

 

Використайте у роботі з дітьми

Т.М.Махинько

Методичні матеріали та рекомендації з теми

«Використання пальчикових ігор та вправ з пріоритетом пізнавального та мовленнєвого розвитку дошкільників

при вивченні лексичних тем».

(Скорочено) 

 
   

 Послідовність розучування

пальчикової гри

  • Перед грою необхідно обговорити з дитиною її зміст, запропонувати відповідні рухи чи жести. Це дозволить підготувати малюка до правильного виконання вправи, створить необхідний емоційний настрій.
  • Виконувати вправу разом з дитиною. При цьому дорослий чітко та повільно промовляє текст. Якщо якийсь рух у малюка не виходить, педагог може його повторити декілька раз або виконати руками дитини.
  • Спонукати малюка до повторення тексту спочатку частково, а потім повністю. Якщо віршик довгий, дорослий може промовляти його, а дитина імітує відповідні рухи.
  • При вивченні лексичної теми педагог обирає одну або дві вправи, які найбільше підходять за змістом. Вчити їх треба поступово. Улюблені вправи бажано залишати в дитячому репертуарі.
  • Не ставити перед малюком декілька складних завдань відразу. Важке завдання може «відбити» інтерес до гри.
  • Якщо дитина не має бажання виконувати гру «за вашими правилами», нехай запропонує своє виконання. Свою вправу малюк буде виконувати з більшим задоволенням. Можна додати якийсь атрибут чи іграшку або дещо змінити вправу.
  • Стимулюйте проговорювання дитиною слів віршика, але не вимагайте відразу чіткого правильного послідовного промовляння слів.
  • Рухи можна спочатку показувати ведучою рукою, потім підключати іншу. Після засвоєння рухів вправа виконується двома руками одночасно.
  • Деякі віршики рекомендується не промовляти, а проспівувати на будь-яку відповідну мелодію. Це радує малюків і дозволяє ефективно провести заняття.
  • Спонукайте малюка до творчості. Хваліть, якщо він придумує свої тексти або рухи.
  • Для деяких ігор можна на пальчиках малювати оченята, ротик.

Пам’ятка для дорослих

під час проведення ігор

  1. Не можна проводити ігри з дитиною, коли замерзли ручки, щоб не викликати негативних емоцій.
  2. Дитину треба познайомити з персонажем, щоб вона краще розуміла забавлянку, віршик та рухи до них.
  3. Використовуйте виразну міміку під час спільних ігор з дітьми.
  4. Читайте текст виразно, відповідно до його змісту – то тихіше, то голосніше, то швидше, то повільніше, зупиняючись у певних місцях. Заохочуйте дитину повторювати текст разом з вами.
  5. Не забувайте розширювати діапазон ігор.
  6. Спочатку всі вправи необхідно показувати і виконувати повільно.
  7. Важливо, щоб зміна показу відповідала тексту, що звучить.
  8. У пальчикових іграх треба йти «від простого до складного», поступово збільшуючи кількість жестів у грі, ускладнюючи коментар до тексту.

 

Добридень! А ось і я!

У садок я поспішаю,

Всім радію, всіх вітаю:

Друзів, сонце, пташеня:

– Добрий день! А ось і я!

(1 – оплески;

2 – ручки розвести в сторони;

3 – показати ручками: «сонечко» – долонька до долоньки, пальці розведені; «пташка» – махати «крильцями»;

4 – ручки розвести в сторони, потім долоньками до себе).

***

Познайомтесь, це Роман,

Дмитрик, Ігор та Богдан.

В кожного своє ім’я!

Ну а Петрик – це вже я!

(Доторкатися до кожного пальчика на руці, починаючи з мізинця, розвести руки в сторони, потім ритмічно згинати великий пальчик).

                          ***

Поспішаю до діток

В мій улюблений садок.

Коля, Діма і Крістінка,

Вова, Оля і Галинка –

Стільки друзів маю я –

Ми усі одна сім'я.

( 1-2-вказівний та середній палець правої руки ідуть по столу;

3-4-перераховувати пальчики;

5-стиснути пальчики лівої руки в кулачок, долонькою правої руки накрити зверху;

6-розвести пальчики обох рук).

***

В нашій групі друзі всі:

Наймолодший – це Максим,

Є Даринка

Та Андрійко,

Ось Маринка

Та Сергійко.

А мене назвали Влада –

Всім гостям ми дуже раді!

(Почергово доторкатися до кожного пальчика на руці, починаючи з мізинчика, потім показати на себе і розвести ручки в сторони).

Можна називати імена дітей своєї групи.

***

Як же гарно в світі жити!

Міцно з друзями дружити,

Малювати, в ігри грати,

Хочу все на світі знати!

(1-3-кожен пальчик правої руки вітається з однойменним пальчиком лівої;

4-великі пальчики обох рук вгору, ручки вперед).

***

Як багато в мене друзів –

І білявих, і чорнявих,

І високих, і низеньких,

І товстеньких, і худеньких.

Треба всім нам привітатись:

Добрий день!

(Діти показують відповідні рухи).

 

Казкова країна Гри

Із кубиків збудую дім

І поселяться у нім:

Зайчик, вовчик, їжачок

І лисичка, й борсучок.

Запрошу ще кабана –

Хатка буде не тісна,

Бо всі звірі лісові –

Іграшкові, не живі.

(1- долоньками показати «дах»;

2-6-загинати по черзі пальчики правої руки, починаючи від мізинця, показати великий палець лівої руки, похитати ним;

7-8-оплески).

 

Дружна родина.

Я маленький помічник.

1-2-3-4-5 –

Починаю рахувати:

Тато – раз,

Мама – два,

Три – сестра,

Чотири – я.

Дуже радий, що у мене

Є така міцна сім’я.

(Показувати пальчики відповідно до тексту)

***

Ніжні руки – у матусі,

Руки лагідні – в бабусі,

Сильні руки – в татуся,

Вправні руки – в дідуся.

Хочу ручки такі мати,

Як у всіх: у мами з татом,

У бабусі й дідуся –

Зможу все робити я!

(1-4 – однойменні пальчики обох рук ритмічно торкаються один одного, починаючи з мізинців;

5 – оберти ручками;

6-7 – як 1-4;

8 – оплески)

***

Юра рибку упіймав,

Гриць картоплі накопав,

Петрик із кринички

Принесе водички.

А сестричка Юля

Вирвала цибулі,

Кропу та петрушки –

Зварить мама юшку.

(Пальчиками лівої руки торкатися кожного пальчика правої, починаючи з мізинця, «помішувати юшку»).

***

Хмарка дружить з дощиком,

Квітка дружить з горщиком,

Вітерець – з листочком,

Бережок  - з місточком,

Жабенятко з річкою,

А я дружу з сестричкою.

(З’єднувати подушечки однойменних пальців обох рук; ручки долоньками спочатку до себе, а потім від себе).

     

 Подарунки Осені радують дітей

На городі ми були,

А там овочі зросли:

Огірочки, бурячки

І картопля, й кабачки,

Помідори червоненькі,

Капустиночки кругленькі,

Морква, перець, часничина.

Ну й господар! Молодчина!

(1 – 2 – оплески;

3 – 7 – загинати пальчики;

8 – великий палець вгору).

***

             Завозить осінь до комори

Кавуни і помідори,

Баклажани й огірки,

Кабачки та буряки

І вантажить гарбузи

На машини і вози.

(Почергово загинати пальчики).

***

На городі грядок тьма,

Тут чого лише нема:

Огірочки й помідори,

Редька й морква – для комори

І картопля підростає,

Часу слушного чекає.

Ось квасоля заплелася,

Вусом вгору потяглася.

Баклажани, кабаки

Полягали на боки.

(1- права ручка - вправо;

2 - ліва ручка – вліво;

3-6 - загинати пальчики лівої руки, починаючи від мізинця;

7-8 - ручки в кулачки, оберти ручками вгору;

9-10 - долонька до долоньки, спочатку покласти руки на стіл направо, потім наліво).

***

                    Там і тут, там і тут –

                    Фрукти у садку ростуть:

                    Яблучко на яблуні,

                    Сливка на сливі,

                    Грушка на груші,

                    Вишенька на вишні.

                    А пузатенький кавун

                    На городі зріс – хитрун!

(1 – показувати руками вліво – вправо;

2 – оплески;

3-6 – пальчиками лівої руки почергово доторкатися до пальчиків правої, починаючи з мізинця;

7-8 – пощипувати великий палець, заховати його у долоньку).

***

    У бабусі у садку фрукти я збираю,

    Груші, яблука та сливи із дерев зриваю.

    Зваримо компот смачний.

    Як багато фруктів! Пий!

(1 – оплески;

2 – імітувати рух: зривати фрукти з дерев;

3 – «помішувати компот»;

4 – розвести руки в сторони).

        Консультації вчителів-логопедів

1. Використання мовленнєвої гімнастики в навчально-виховному процесі дошкільного навчального закладу

<