Четвер, 14.12.2017, 05:17
Вітаю Вас, Гість

Група "Сонечко"


Вихователі: Шульга Оксана Миколаївна
                    Присуєцька Аліна Анатоліївна
                     

Помічник вихователя: Павіна Валентина Василівна

          


 

Група «Сонечко» прцює над проблемою формування духовно-моральних якостей особистості дошкільника як важливого чинника соціалізації

Проблема розвитку духовно-моральних якостей особистості дошкільника як важливого чинника соціалізації  набула особливої актуальності сьогодні, коли спостерігається кризовий стан сім’ї, відсутня соціальна захищеність, що призвело до зниження духовності дітей та молоді, тому виникає гостра потреба у визначенні основних засад, цілей, напрямів, змісту, форм і методів формування духовно-моральних цінностей, як однієї з основ виховання, що сприятиме становленню й розвитку духовної високоморальної особистості, майбутнього громадянина України.

Наука про виховання, вважала Софія Русова, вимагає найбільшої уваги до ніжного віку дитини. Адже “душа дитини в роки ві 2 до 7 найбільш чутлива й вразлива й у цей час найкраще треба її плекати й пильнувати, щоб і серце, й воля, й розум, а також й тіло розвивалися ціл­ком нормально”, — писала вона.

Перебування малюка в товаристві ровесників, гарний приклад дорослих людей, які його оточують, є доброю передумовою формування суспільних умінь, вироблен­ня навичок ввічливого спілкування та моральної  христи­янської поведінки. Це —основа соціалізації дошкільни­ка, тобто вміння налагоджувати спілкування, входити у товариство однолітків, домовлятися з ними, висловлю­вати свої побажання, узгоджувати їх з бажаннями та на­мірами інших, переконувати ровесників у правомірності своїх міркувань, пропозицій, рахуватися з інтересами інших, ділитися іграшками, разом користуватися ними, вміння розподіляти ролі у грі. Ці найпростіші суспільні якості — перша сходинка на шляху розвитку загально­людських моральних якостей та християнських чеснот.

Знову й знову постає перед нами сакраментальне питання: з якого віку починати виховання Людини, формування якостей та чеснот?

Дослідження вчених дають на нього одно­значну відповідь: з першого дня зачаття. По­казово, що в наших давніх національних тра­диціях був вироблений цілий кодекс поведінки вагітної жінки та ставлення до неї людей, які її оточували. “І не задивляйся, вагітна жінко, на неприємне, не зустрічайся з поганою люди­ною, бо дитина нервовою ростиме. А якщо хочеш, щоб дитина була доброю, ласкавою, ніжною, спілкуйся з нею лагідними словами навіть тоді, коли вона ще в утробі”.

Немовля не розуміє слів, але реагує на тон мовлення. Одна й та сама фраза, промовлена з різними інтонаціями, може викликати радіс­ну усмішку або гіркий плач.

Іще одне питання, важливе для практики ви­ховання: з якого віку маля має відповідати за негативні дії та вчинки? Цікавий приклад з гуцульської етнопедагогіки наводить акаде­мік Мирослав Стельмахович. До дитини під­носили запалену свічку. Якщо маля тягнулося до свічки й намагалося схопити її полум’я, то робили висновок: дитя ще нерозумне — не відає, що робить. Якщо ж малюк ховає руки від полум’я, це озна чає, що він усвідомлює, що добре, що погано, тож має  відповідати за свої негативні дії та вчинки.

Прислів’я, приказки передають у лаконічній формі суті істин, які треба розкрити дитині змалечку, щоб пам’ята ла їх усе своє життя і завжди ними керувалася. Це за гальнолюдські моральні поняття і категорії, свого роду заповіді, моральний кодекс народу. Вони вчать любиті ближнього свого, як самого себе, шанувати батька і матір любити рідну землю, бути справедливим, чесним, ввіч ливим, скромним, не залишати людину в біді: голодного нагодувати, спраглого напоїти, дати притулок подорожньому, співчутливо поставитися до скривдженого і багато інших.

Опанування дітьми християнських та загальнолюдських чеснот, дотримання їх у повсякденному житті є доброю основою соціалізації дитини, тобто її адаптації де навколишнього середовища.

То як же формувати в дітей загальнолюдські мораль ні якості та християнські чесноти, щоб бути почутимі ними, щоб їхні серця і душі розкривалися назустріч нашій науці? Основними завданнями, які батьки та вихователі мають розв’язувати при цьому, є такі:

  • Збагачувати наочно-чуттєві уявлення дитини пре моральні якості, чесноти та добру поведінку.
  • Сприяти розумінню того, яке велике значення має дотримання моральних правил.
  • Учити розрізняти позитивні й негативні вчинки давати їм оцінку.
  • Закріплювати вміння дотримуватися моральни) правил у повсякденному житті.
  • Узагальнювати й систематизувати уявлення дітей про чуйність, доброзичливість, допомогу тим, хто її потребує, і кому вони під силу її надати.
  • Культивувати позитивні емоції та почуття.
  • Розвивати вміння розуміти внутрішній стан люди­ни, тобто “пізнавати людину серцем”.
  • Роз’яснювати морально виправдані способи про­тидії злу.

Обов’язково слід зважати на вікові особливості дошкільнят. Ми не можемо говорити про сформованість у них моральних якостей. Адже, моральна вихованість — складна категорія, яка характеризується багатьма показ­никами, про рівні сформованості яких навіть у старших дошкільнят можна говорити умовно. Це пов’язано з не­стійкістю та лабільністю в дітей психічних процесів, довільністю поведінки в різних ситуаціях і часто розбіжністю між знаннями та їх застосуванням у житті, між тим, що думає та знає дитина, та її реальною поведінкою.

Усім відомо, що виховання моральних почуттів — складний педагогічний процес. Методика його розроб­илася тисячоліттями, але, на жаль, на практиці часто- густо забувається найголовніша запорука успіху: добров иховується добром, чесність чесністю і т.д. Батьки й вихователі мають щомиті відчувати на собі чистий, довірливий погляд дитини, а отже, бути гідними наслідування...

Адже, писав В. Сухомлинський, “... дитина, яка відчуває серцем іншу людину, стає доброзичливою. Дуже важливо також і те, що вона сприйнятлива до доброзичливості дорослого: відчуває її, платить добром за добро — важливість цієї обставини у виховній роботі неможливо переоцінити. Душа дитини має бути підготовлена до виховання лас­кою, добротою, сердечністю”.